Типовий статут відповідає не на ті питання
Відкрийте типовий статут ТОВ. Там є частки, органи управління, порядок скликання зборів, кворум, вихід учасника і розподіл прибутку. Усе правильно і все потрібно. Тепер спробуйте знайти в ньому відповідь на три питання.
Що ви робите, коли один партнер вважає, що працює більше за другого, а прибуток ділиться навпіл?
Хто з вас ухвалює рішення, коли ви не згодні, а чекати не можна?
Що буде з бізнесом, якщо один із вас тяжко захворіє?
Статут на це не відповідає і не повинен. Він визначає устрій товариства: органи, частки, голосування на зборах. Як партнери працюють разом щодня, у ньому не сказано.
Реальний партнерський документ містить положення трьох різних природ. Назвемо їх трьома шарами домовленостей:
- реляційним,
- управлінським,
- юридичним.
Шар — це не розділ документа, а природа положення. В одному розділі можуть стояти пункти всіх трьох шарів. Відповіді на три питання вище лежать у двох шарах, яких у статуті немає. Нижче розберемо кожен.
Реляційний шар: про що ми насправді домовилися
Реляційний шар — цінності партнерів, очікування одне від одного, уявлення про справедливий внесок і справедливу частку, допустима і недопустима поведінка.
Кілька типових положень цього шару.
• «Ми не ведемо спір у листуванні. Лише особисто або голосом по телефону, якщо особиста зустріч неможлива протягом наступних трьох днів».
• «Ми не критикуємо одне одного при команді і клієнтах. Незгоду обговорюємо наодинці».
• «Ми не обіцяємо клієнтам і команді того, що не погодили між собою».
Жоден суд цих пунктів не виконає. І не повинен. Їхня сила в іншому: вони роблять явним те, що кожен партнер і так носить у голові. В організаційній психології це називають психологічним контрактом: уявлення людини про те, що вона винна іншому і що інший винен їй. Воно існує завжди, записане чи ні. Різниця лише в тому, чи знає про нього інший партнер.
Є і друга сила. Правознавець Річард Макадамс показав, що навіть закон діє не лише загрозою санкції: сам текст норми повідомляє людям, чого чекають інші, і дає точку, навколо якої вони узгоджують поведінку. Реляційний шар працює так само, лише всередині партнерства. Він нічого не примушує, але кожен партнер знає, чого чекає інший, і може на це послатися. Якщо один покритикував другого при команді, розмова починається не з того, хто правий, а з того, про що вони домовилися.
Що ламається, коли реляційного шару немає. Кожен живе зі своїм уявленням про те, що є нормою, і вважає це само по собі зрозумілим. Розбіжності можуть не проявлятися роками, поки якась подія не проявить їх у всій красі. Коли доходить до розмови, домовитися зазвичай вже складніше.
Управлінський шар: як ми діємо разом
Управлінський шар — повноваження та їх межі, доступ до інформації і грошей, порядок ухвалення рішень і виходу з глухих кутів, ролі та їх перегляд, правила входу нових партнерів і виходу зі спільного бізнесу, дії на випадок смерті, розлучення, втрати працездатності одного з партнерів.
Типові положення.
• «Кожен партнер має право одноосібно схвалювати витрату до суми X. Вище — лише спільним рішенням із фіксацією рішення в чаті».
• «За розбіжності рішення відкладається на сім днів і виноситься на очну зустріч. Якщо згоди немає і після неї, запрошуємо третю особу, яку обрали заздалегідь».
• «Кожен партнер має доступ до банківських рахунків і щомісячної управлінської звітності. Доступ не обмежується за жодних обставин».
• «Ролі переглядаємо раз на рік. Хто керує операційно, а хто розвитком, не закріплюється назавжди».
• «Якщо один із партнерів тривалий час не може працювати через хворобу, його поточна частка прибутку зберігається протягом трьох місяців. Далі діє такий порядок: …».
Цей шар найближчий до повсякденного життя партнерства. Саме тут видно, чи здатні люди діяти разом, коли їхні погляди розходяться. І саме тут проговорювання сценаріїв на вході робить найбільше: необхідність сформулювати і підписати пункт про хворобу або смерть змушує кожного зупинитися й уявити, що буде з ним і з бізнесом.
Що ламається, коли шару немає. Рішення зависають, бо ніхто не знає, хто має останнє слово. Один партнер витрачає гроші, другий дізнається постфактум. Коли настає подія, про яку не говорили, рішення доводиться шукати тоді, коли часу обмаль, а інтереси вже розійшлися. Троє співвласників із попередньої статті мали сорок сторінок корпоративного договору і жодного рядка про те, що робити, якщо хтось серйозно захворіє.
Юридичний шар: що виконає держава
Юридичний шар — права та обов’язки, забезпечення, докази, засоби захисту, виконуваність. Те, що перекладається мовою статуту, корпоративного договору, юридичної конструкції загалом.
Типові положення.
• Частки, порядок голосування, право вето з конкретних питань.
• Порядок і ціна викупу частки партнера, який виходить: формула оцінки, строк і графік оплати.
• Забезпечення зобов’язань: неустойка, застава, порука.
• Порядок розв’язання спорів: переговори та медіація до звернення до суду.
Суд для корпоративного спору партнери не обирають: його визначає закон за місцезнаходженням товариства (ч. 6 ст. 30 ГПК України).
Цей шар тонкий. Вимагати виконання через суд можна лише за положенням, яке визначає, хто, що і на чию користь має зробити або від чого утриматися (ст. 509 ЦК України). Для цього положення мають бути спрямовані на права та обов’язки (ст. 202), мати погоджений предмет (ст. 638) і не суперечити закону (ст. 203). «Ми цінуємо відкритість» самостійної вимоги не створює. «Кожен партнер до 10 числа надсилає іншим звіт про положення справ у своєму напрямі за минулий місяць» — це зобов’язання. «Переглядаємо умови раз на рік» — у найкращому разі це обов’язок ініціювати переговори, а не обов’язок домовитися (ст. 627 ЦК України).
Частина цього шару вимагає спеціальної форми. Корпоративний договір укладають учасники вже наявного товариства, і лише письмово: інакше він нікчемний (ст. 7 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»). Перевести домовленості у форму, яку держава виконає, — це робота юриста. Тут він незамінний.
Звідси важлива деталь про час. Документ, який партнери виробляють на старті, часто підписується ще до реєстрації товариства. Корпоративним договором він бути не може: товариства ще немає. Він фіксує домовленості і ставить завдання, а виконуваний шар юрист оформлює окремими документами на наступному етапі, коли є що оформлювати.
І ще одне. Спроба прописати в юридичному шарі все впирається в те, що правознавець Герберт Гарт назвав відкритою текстурою правової мови: у кожного поняття є півтінь неясних випадків, і додаткові формулювання не прибирають її, а переносять на себе. Сто сторінок договору не роблять його повним. Повноту дає не обсяг тексту, а вичерпний перелік питань, важливих саме для кожного з партнерів.
Що ламається, коли шару немає. Поки партнери ладнають, нічого. Коли один із них обирає юридичний шлях розв’язання спору, прогалини заповнить закон: диспозитивні норми про строк і місце виконання (ст. 530, 532 ЦК України), звичай (ст. 7) і тлумачення (ст. 213). Законно, але правилами, яких партнери не обирали. Приклад. Партнери на словах домовилися: хто виходить, отримує за частку «ринкову ціну». Формули в документі немає. Тоді діє закон: вартість частки розраховують від ринкової вартості всіх часток на день перед поданням заяви про вихід, а виплатити її товариство має за загальним правилом протягом року (ч. 6–8 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»). Ринкову вартість саме цього бізнесу партнери бачать по-різному: той, хто виходить, рахує майбутні прибутки, той, хто залишається, — активи на балансі. Суперечку вирішуватиме оцінювач, а не вони.
Одна тема, три шари
Найкраще різницю видно на одній темі. Візьмемо вихід партнера.
Реляційний шар: «Якщо хтось із нас вирішить піти, ми розходимося без публічного конфлікту і не переманюємо команду».
Управлінський шар: «Партнер, який виходить, повідомляє про це письмово не пізніше ніж за 90 днів і протягом цього строку передає свої справи за погодженим планом».
Юридичний шар: «Частка партнера, який виходить, викуповується іншими учасниками за ціною, визначеною за формулою X, з оплатою протягом Y місяців».
Усі три речення про одне. Перше каже, як ми поводимося. Друге — як діємо. Третє — що держава примусить виконати, якщо перші два не спрацювали. Документ, у якому є лише третє, розв’язує конфлікт тоді, коли партнери вже не можуть домовитися самі. Документ, у якому є перші два, часто не дає йому дійти до третього.
Хто за який шар відповідає
Партнерська сесія — зустріч партнерів із фасилітатором, на якій вони виробляють домовленості, — формує перші два шари і ставить завдання третьому. За третій відповідає юрист. Це розподіл праці, а не ієрархія: фасилітатор допомагає партнерам виробити домовленості, юрист оформлює їх виконувану частину.
Відповідальність розподілена спектром, а не взаємовиключними комірками. Юрист може брати участь у перших двох шарах, і добрий юрист часто ставить партнерам саме ті питання, яких вони уникали. Але це не ядро його професії і не типова економіка його послуги. І навпаки: партнери можуть знати, що хочуть бачити у виконуваному шарі, але оформити це так, щоб суд виконав, може лише юрист.
Звідси формула, яку варто запам’ятати: партнерський договір — ідеальне технічне завдання для юриста. Партнери, які прийшли з виробленими першими двома шарами, приносять юристові не бажання, а зміст.
Перевірте свої домовленост
Три питання, щоб зрозуміти, яких шарів бракує.
Чи є в документі хоч одне речення про те, що для вас неприпустимо? Якщо ні, реляційного шару немає.
Чи описано, хто ухвалює рішення, коли ви не згодні, і що відбувається, якщо хтось захворіє, розлучиться або захоче піти? Якщо ні, управлінського шару немає.
Чи може кожне положення про гроші і частки бути виконане судом: чи визначено, хто, що і до якого строку має зробити? Якщо ні, виконуваного шару немає або він лише задекларований.
