«Нам потрібен договір»
Три розмови, які повторюються з різними людьми майже дослівно.
Двоє засновників після року роботи: «Ми досі на словах. Треба нарешті зробити договір». Питаю, що саме має бути в договорі. Пауза. «Ну, хто за що відповідає, як ділимо прибуток, що буде, якщо хтось піде». Тобто того, про що вони мають домовитися, ще немає. Є бажання, щоб воно з’явилося, і слово “договір”, яке підказує, куди по нього йти.
Троє співвласників із готовим корпоративним договором на сорок сторінок: «У нас усе оформлено». Питаю, як вони діятимуть, якщо в процесі реалізації проєкту в одного з них виявиться серйозна хвороба і він не зможе виконати те, про що домовились? «Про це ми не думали». У документі про це нічого. Документ є, домовленості немає.
Партнер, який виходить із бізнесу: «Ми ж домовлялися, що я отримаю частку за ринковою ціною». Другий: «Що таке ринкова ціна, як її визначити? Про це в договорі ні слова». Обидва мають рацію, і саме тому вони готові битися в суді. Домовленість була, договором не стала.
У всіх трьох випадках люди користуються одним словом для трьох різних речей. Мова їх не розрізняє, і люди йдуть туди, куди веде слово.
Три речі під одним словом
Домовленість — досягнута партнерами згода про те, як вони діятимуть разом: хто що робить, як ухвалюються рішення, що вважається справедливим внеском, як переглядаються умови співпраці, які правила виходу зі спільного бізнесу. Домовленість живе між людьми. Її можна досягти за столом, не написавши жодного рядка.
Документ — письмова фіксація домовленостей. Документ свідчить про те, що вже досягнуто. Якщо свідчити нема про що, документ порожній, скільки б сторінок у ньому не було.
Договір у правовому сенсі — та частина домовленостей, що стосується цивільних прав та обов’язків і тому може бути предметом позову. Ця частина існує незалежно від того, чи її записано: усна домовленість щодо істотних умов уже є договором, якщо закон не вимагає письмової форми.
Український кодекс проводить цю межу точно. Стаття 626 Цивільного кодексу України: «Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків». Визначення побудоване як родо-видове. Рід — домовленість. Видова відмінність — спрямованість на цивільні права та обов’язки. Отже, за логікою самого кодексу, договір — лише один із видів домовленості. Домовленості, не спрямовані на права та обов’язки, існують, і закон їх не виключає. Він просто про них мовчить: хто з партнерів веде переговори з ключовим клієнтом, як часто вони зустрічаються віч-на-віч, що вважається зрадою. Про це немає статті в кодексі, і суд до цього не примусить.
Партнерська угода в цій серії статей — сукупність домовленостей партнерів про правила спільної дії, зафіксована в документі. Вона може набути форми договору простого товариства або корпоративного договору, а може і не набувати. Це вибір партнерів, а не властивість документа.
Пастка слова
Розрізняти три речі заважає сама мова. Назвемо пасткою слова таку властивість: масове слово, яким називають результат вироблення домовленостей, несе юридичне забарвлення, а слово, що називає сам факт досягнутої згоди, трапляється набагато рідше. Людина, яка хоче домовитися, тягнеться до масового слова, а масове слово веде до юриста.
Це не враження, а вимірювана властивість. У статті її виміряно чотирма незалежними способами. Основне вимірювання зроблено російською мовою: вона зрозуміла і російськомовній, і більшій частині україномовної аудиторії, а її книжковий і національний корпуси дають зміни за десятиліттями, яких для української поки немає. Українські дані наведено окремо. Право при цьому розглядається виключно українське.
Вимірювання перше: з якими дієсловами живе слово
Лінгвісти називають це сполучуваністю: які слова найчастіше стоять поруч із даним. Дієслово поруч зі словом показує, що з цим словом роблять.
У вебкорпусі російської мови SkELL із 27 617 уживань слова «договор» як об’єкта дії більше двох третин припадає на п’ять дієслів: заключать, заключить, подписывать, подписать, расторгать. Договір укладають, підписують і розривають. Профіль збігається з англійським contract, де перші п’ять дієслів із 46 301 уживання — sign, award, terminate, renew, negotiate.
Слово «договоренность» поводиться протилежно. З 878 його дієслівних уживань 392 — «достигнуть» і «достигать». Домовленості досягають. Дієслово «подписать» не входить навіть до перших п’ятнадцяти.
Національний корпус російської мови, 426 мільйонів слів, дає ту саму картину. Поруч із «договором» дієслово «заключить» стоїть 2 849 разів, «подписать» — 1 390, а «достичь» не входить до першої сотні сусідів. Поруч із «договоренностью» — «достичь» 367 разів і «достигнуть» 108 проти «подписать» 17 і «заключить» 15. Співвідношення 15 до 1 на користь «достичь».
Отже, мова знає, що домовленості досягають, а договір підписують. Це два різні процеси, і мова їх розводить. Проблема в наступному вимірюванні.
Вимірювання друге: яке слово частіше
У російських книжках 2010–2019 років слово «договор» трапляється у 22,7 раза частіше за «договоренность» за Google Books Ngram, корпус ru-2019, середнє за десять років. У Національному корпусі — в 11,8 раза: 32 917 проти 2 799 входжень.
Інакше кажучи, для того, що партнери насправді роблять, тобто досягають згоди, мова залишає рідкісне слово. Масове слово забарвлене юридично. Коли людина каже «нам потрібен договір», вона майже завжди має на увазі домовленість, але слово вже вибрало за неї, до кого йти.
Вимірювання третє: як це влаштовано в англійській
В англійських книжках contract і agreement майже рівночастотні: 0,94 до 1. І всередині слова agreement два перші дієслова ділять навантаження майже порівну: sign — 7 795 уживань, reach — 6 882. Угоду і підписують, і досягають, одним словом.
Межа між «оформити» і «досягти» в англійській проходить усередині одного слова, а в російській — між двома словами, з яких «людське» у 12–23 рази рідше. Для англомовного читача пастка влаштована м’якше: contract задає юридичний полюс, а agreement покриває обидва значення. Але і там письмовий текст тяжіє до полюса contract. Це видно за стандартною формулою founders’ agreement: юристи читають її як договір, а засновники як домовленість, і обидві сторони впевнені, що говорять про одне.
Вимірювання четверте: українська
В українській сполучуваність та сама. У Генеральному регіонально анотованому корпусі, версія 19, 2,02 мільярда токенів, біля слова «договір» найчастіше стоять «укласти» (741), «виконувати» (568), «дотримуватися» (487) і «підписати» (325). Біля «домовленість» — «досягнути» (432), а «підписати» при ній трапляється лише 28 разів. Договір укладають, домовленості досягають.
Але частотна асиметрія майже зникає. «Договір» трапляється лише у 2,7 раза частіше за «домовленість»: 341 986 проти 124 648 входжень. У новинному корпусі Лейпцизького університету за 2011 рік, мільйон речень, — в 1,6 раза. Поруч живе часте дієслово «домовитися»: 117 040 входжень у тому самому корпусі. Українець, який хоче домовитися, має для цього і слово, і дієслово, і вони не рідкісні.
Одне застереження. Невеликий відкритий корпус brown-uk, півмільйона слів, здебільшого художня проза, дає картину, схожу на російську: 211 проти 12. Для оцінки живого вжитку він замалий і наведений у статті як обмеження, а не як результат.
Висновок: в українській межа між «оформити» і «досягти» проходить там само, де в російській, між двома словами, але слово для досягнутої згоди не рідкісне. За будовою пастки українська ближча до англійської, ніж до російської. Це не робить пастку безпечною: сполучуваність та сама, і «договір» так само веде до підпису. Але українською легше сказати те, що партнери насправді роблять.
Що це означає для партнерів
Три наслідки.
Слово веде до юриста раніше, ніж з’явився предмет. Засновники з першої розмови ще ні про що не домовилися, а вже шукають, хто це оформить. Часто юрист отримує замовлення без змісту і заповнює його тим, що знає: типовими конструкціями, диспозитивними нормами, чужими кейсами. Партнери отримують документ, який засвідчує домовленості, яких вони не досягали.
Документ не доводить, що домовленість була. Троє співвласників із прикладу мали 40 сторінок і жодного рядка про те, як діятимуть у разі хвороби. Документ фіксує лише те, що в нього внесли. Якщо партнери не проговорили сценарій, його немає ні в документі, ні між ними.
Домовленість, яка не стала договором, у суді не працює, але між людьми працює. Партнер із третьої розмови має моральну рацію і не має правової. Це не помилка юриста і не обман другого партнера. Це наслідок того, що ніхто з них не розрізняв, яка частина домовленостей має стати виконуваною і хто це має зробити.
Три слова замість одного
Практичне правило просте: називати три речі трьома словами і стежити, яке з них ви зараз використовуєте.
«Ми домовилися» — про згоду між людьми. Її досягають за столом, у розмові, і саме ця робота визначає, чи буде партнерство.
«Ми зафіксували» — про документ. Він свідчить про домовленості і задає точку відліку, від якої рахуються відхилення.
«Юрист оформив» — про договір. Із тієї частини домовленостей, яку партнери вирішили зробити виконуваною, юрист робить конструкцію, яку зможе виконати суд. Він незамінний саме тут, і його робота тим краща, чим точніше партнери домовилися до нього.
Коли наступного разу почуєте від себе «нам потрібен договір», перевірте: чи є вже про що свідчити. Якщо є, юристові буде з чим працювати. Якщо ні, договір лише зафіксує порожнечу і зробить її обов’язковою для виконання.
