Коли ми задумуємось над тим, у чому полягає успіх у бізнесі, ми зазвичай починаємо перераховувати клішовані фрази: наявність проривної ідеї, наявність капіталу, «кадри вирішують усе», «спочатку хто, а потім що», «побачити болі клієнтів і запропонувати рішення», наявність зв’язків і покровителів. Усе вищезазначене, безумовно, важливе і відіграє значну роль в успіху бізнесу, але за кадром залишається важливий ресурс, на якому, по суті, і тримається бізнес загалом – довіра.
Лауреат Нобелівської премії з економіки 1972 року Кеннет Ерроу зазначив, що «практично кожна комерційна угода містить елемент довіри… Значною мірою економічна відсталість у світі може бути пояснена простим браком взаємної довіри». Адже насправді, коли ми говоримо, що десь присутнє сприятливе ділове середовище, що ми маємо на увазі?
Ми маємо на увазі, що держава довіряє бізнесу в питаннях сплати податків і не кошмарить його нескінченними перевірками; що банки довіряють бізнесу, розумно оцінюючи ризики і пропонуючи адекватні відсоткові ставки; що постачальники довіряють і можуть надати товарний кредит. Навіть всередині компанії працівники отримують зарплату не наперед і не щодня, довіряючи роботодавцеві і готові чекати до кінця місяця. Покупець довіряє продавцеві, купуючи товар онлайн, очікуючи його доставки; покупець квартири на етапі будівництва довіряє забудовнику; бізнес-ангел довіряє засновникам. Таких прикладів можна навести багато.
Якщо довіра настільки важлива, як можна її оцінити або провести зв’язок між рівнем довіри та економічним зростанням і багатством? Економіст Ян Алган провів таке дослідження, спираючись на дані опитування General Social Survey, яке проводиться Національним центром досліджень громадської думки при Чиказькому університеті з кінця XIX століття. Опитування надає інформацію про рівень довіри американців та країн, звідки приїхали їхні предки; у дослідженні були включені майже всі європейські країни. У якості контрольної країни було обрано Швецію. Респондентам ставили питання:
«Чи згодні ви з думкою, що більшості людей можна довіряти, чи вважаєте, що у спілкуванні з людьми потрібно бути надзвичайно обережними?».
Алган виявив, що у 1935 році американці, чиї предки приїхали з Франції, Англії та Німеччини, були більш схильні довіряти оточуючим (на 4%, 4,3% та 2,4% відповідно порівняно з вихідцями зі Швеції). Натомість, у той же період нащадки іммігрантів із Середземномор’я, Латинської Америки, Африки та Індії були значно менш довірливими.
Цікаво, що при аналізі даних за 2000 рік рівень довіри у іммігрантів, чиї предки приїхали до США з Західної Європи, різко знижується. Нащадки вихідців із Франції та Великобританії на 4,7% менш схильні довіряти оточуючим. Аналогічна тенденція була виявлена і у вихідців зі Східної Європи. Разом із цим нащадки вихідців із країн Північної Європи проявляють більшу довірливість у 2000 році порівняно з 1935-м.
Алган припускає, що ці зміни можуть бути пояснені насамперед тим, що іммігранти, чиї нащадки були опитані у період 1935 року, приїхали до США до обох світових воєн. Зі свого боку, підвищення довіри у скандинавських націй, зокрема у шведів, автор частково пояснює відносно малими втратами цих країн у період обох світових воєн.
У підсумку, у своєму дослідженні «Успадкована довіра та зростання» (Inherited Trust and Growth) Алган доходить висновку, що близько 45% усіх змін у розмірі доходу на душу населення у досліджуваних країнах пояснюються ефектом довіри.
Використовуючи Швецію як точку відліку, Алган показує, що у випадку, якщо у вихідців із Африки рівень довіри був би аналогічний показнику довіри серед шведів, розмір доходу на душу населення у середньому по Африці зріс би до 546%.
Справедливо зазначити, що будь-яке дослідження щодо Африки стикається з ефектом низької бази, і практично будь-які покращення можуть призвести до приголомшливих результатів. Проте, за підрахунками Алгана, інші країни також мають значний резерв у зростанні доходів на душу населення:
- СНД – 69%;
- Мексика – 59%;
- Югославія – 30%;
- Чехія – 29%;
- Італія – 17%;
- Франція – 11%;
- Угорщина – 9%;
- Німеччина – 7%;
- Велика Британія – 6%.
Якщо потенціал економічного зростання, вимірюваного десятками відсотків, криється у довірі, то як можна керувати довірою, як її збільшити? Дослідження, проведене під керівництвом економіста Олександра Аузана «Довіра у бізнесі», показує, що основною опорою, на якій будується довіра у діловому середовищі, є інститут контракту. На складання і узгодження контракту при здійсненні великих угод іноді йде не один місяць. Контракт створює у контрагентів значну впевненість у виконанні зобов’язань. В умовах відсутності судової системи, заснованої на прецедентному праві, здатної неупереджено підійти до вирішення спорів, детальні контрактні умови є основним елементом формального захисту інтересів ділових партнерів.
Історія людства на шляху гарантування виконання зобов’язань пройшла шлях від заручників до застави, від застави до 100% передоплати, від 100% передоплати до гарантії виконання зобов’язань за договором, контрактом. Слово «контракт» походить від латинського слова «contractus», яке у свою чергу утворене від дієслова «contrahere». Цей дієслово складається з префікса «con-» (означає «разом») і дієслова «trahere» (означає «тягнути»). Таким чином, «contractus» буквально означає «притягнуті разом».
Застосовуючи сказане на практику спільного володіння і управління бізнесом, слід визнати, що партнерська угода є ефективним інструментом підвищення довіри у спільному бізнесі. Довіра досягається шляхом детального обговорення вичерпного переліку питань у процесі проведення партнерських розстановок. Довіра, заснована на договорі, який не залишає можливостей для різночитань, є найважливішим активом партнерів, що дозволяє реалізовувати складні довгострокові програми та призводить співвласників до досягнення високого результату в жорсткому, конкурентному середовищі сучасного бізнесу.
Резюме: довіра відіграє ключову роль у успіху бізнесу, забезпечуючи стабільну основу для комерційних угод та взаємодій на всіх рівнях, від внутрішньої роботи компанії до глобальних економічних відносин, значно впливаючи на економічне зростання та процвітання.
